Щедрівки — величальні українські
народні обрядові пісні, які виконуються під Новий рік і під Йордан у Щедрий Вечір.
Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають
господаря та членів його родини.
У
щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби,
доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну
функцію.
У давніх щедрівках і
колядках відбилися часи Київської
Русі й збереглися образи
князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу
переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини
народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках
християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом
українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а
святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої
магічної сили поетичній формулі.
Щедрівки і колядки
християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою
мистецькою красою. Основні мотиви їх — християнська любов, милосердя,
глибока пошана до матері.
Щедрівки
відрізняються від колядок неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір,
добрим людям на весь вечір».
Багатством змісту і
поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори,
зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило
Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.
Немає коментарів:
Дописати коментар