Водіння кози

Що таке «водіння Кози» І чому воно припадає на 14 січня? В цьому ми зараз спробуємо розібратись. За старим календарем 14 січня-це Початок Нового РОКУ, а отже і нового життя. Наші предки щиро вірили, що нове життя не може початись без згоди наших пращурів (як символ глибокої мудрості).Життя природи ототожнювалося з життям людини і навпаки, тому до часу, коли вмирало старе й народжувалося нове, коли люди поєднувалися зі своїми предками та символічно з ними вмирали, щоб оборонити себе від можливої смерті, приурочувалася смерть і відродження.
Обряду рядження тісно пов'язаний з потойбіччям, а отже, і з померлими родичами
Щоб зрозуміти чому водили саме козу, необхідно дізнатись що ж символізувала Коза.

Характерні  ознаки рядження(перевдягання):

Коза- уособлювала родючість, життєдайну силу. Проте первісно образ цієї тварини, очевидно, був пов’язаний з культом померлих предків. Водячи Козу на Різдво ( в деяких місцевостях під час щедрування) від господи до господи, наші предки намагалися не тільки заворожити врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів,
відродити (разом з народженням нового року) добру енергію для цілого роду.

Маска- (або ж намазування обличчя сажею чи борошном) була еквівалентом сліпоти. Вона також уособлювала представника тільки «нижнього» світу, свідчила про особливу магічну силу, якою той володів. У дохристиянських ритуалах закрите обличчя свідчило про прихід людини «здалеку», і було знаком «того світу».
Вивернутий кожух., одяг навиворіт - використовували і в поховальному обряді як знак належності до потойбіччя, де все не так, як у живих.

Солома у вбранні Кози та Діда, який її водив - зв’язок з «тим світом». Про солому, в якій збираються душі предків на Різдво, говорить і обряд проводів померлих. Образ Кози, барана, присутній у карпатських поховальних обрядах.ЯК відомо, з мерцем «грались», щоб шкоди живим не робив. Серед одної з ігор було те, що баран, чи коза повинні були перестрибнути через труну з померлим. Первісний магічний характер ці ігри вже втратили, набувши розважального змісту, проте, можливо, йшлося саме про ритуальний сміх, що мав повернути мертвих до життя. Запалена солома фігурувала й у весільному обряді, де вона наділялася очисними властивостями.

Кіт- втілення духу домашнього затишку; він пасе тіні темних сил в образі мишей.

 «Коза» – театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Центральним моментом ритуального дійства був танець Кози, її «вмирання»і «воскресіння», що символізували прихід нового року.

Крім головної Кози, в ній грало багато інших персонажів: Дід, Баба, Лікар, Кіт, Чорт, Циган, Турок, Юрист та ін. З часом обряд утратив свою первісну магічну функцію і трансформувався в народну пародійно-гумористичну виставу.

Розігрування «Кози» відбувалось приблизно так:

Парубок (з’являється на порозі хати): Добрий Вечір! Щедрий Вечір! Дозвольте заколядувати.

Господар: Добрий Вечір! Заходьте. Колядуйте.

Заходить гутр колядників.

1-ий колядник.

Колядин, колядин, я у батька один.
Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.
Колядин, колядин, я у батька один.
Винесіть пиріжечок та покладіть у мішечок,
З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

2-ий колядник.

Ой ясна, ясна на небі зоря,
Ой красна, красна у дядька жона.
І красовита, і грошовита,
По двору ходить, як сонце сходить.
Добрий Вечір!

Гурт (співає).

Нова радість стала, яка не бувала.
Над вертепом звізда ясна на весь світ возсіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився.
Ой Ти Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дома господарю.
Не так господарю, як тій господині.
Даруй літа щасливії усій Україні.

Щедрувальниці.

Щедрик, ведрик, винесіть вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски.
Винесіть книш, бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.
Коли це із-за дверей чується:

– Ме-е-е!

Парубок. О! Коза вже голос подає – Багату Кутю віщує.

Дід з бабою заходять до хати .Дід на мотузці веде Козу. Починається ритуальне дійство.

Дід. Добрий Вечір! Щедрий Вечір!

Між Дідом і Бабою проскакує кіт
Кіт. Няв! Дайте сала!

Баба відштовхує Кота.

Баба. Ваше сало поскакало! Не звикайте до сала!

Кіт ображається і втікає до Діда, який жаліє його. Коза весь час підтанцьовує. Дід починає пісню.

Дід. Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.
Ой розходився, розвеселився,
По цьому дому, по веселому.

Баба. Ой поклонися цьому господарю,
І жінці його, і дітям його!
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.

Виходить Циган.

Циган (до Діда). Діду, продай Козу!

Дід. Купуй, коли гроші є.

Циган. А чи ж вона молода?

Дід. Майже молода Коза! А найголовніше – дає відро молока в день!

Циган. Відро?! А дай я її роздивлюся.

Дід. Дивись!

Дід з Циганом беруться за Козу, штовхають її, мацають. Та верещить, дригає ногами. Дід з Циганом падають. Коза продовжує танцювати.

Один з ряджених (співає).
Де Коза стопою, там жито копою,
Де Коза рогом, там жито стогом.
Де Коза ходить, там жито родить.
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.

Стрільці (заходять співаючи).
А в тому сільці,
Де взялись стрільці,
Встрелили Козюшку
У правеє вушко!
Пртуць, Коза впала
І хвіст задрала.
Коза падає, одкидає голову, як нежива.

Кіт (нявчить). Треба Козиці три куски сала,
Щоб Коза встала!
Парубок. Сало високо висить!

Кіт ображається і ховається в юрбі.

Дід (плаче). Рятуйте! Майже молоду Козу вбили!

Циганка (лає Діда). От, йолопе! Через тебе такий заробіток втратили! Що тепер будемо робить?! (Штовхає Козу ногою). Тепер це ніщо хіба що на шкуру обдерти!

Дід. Рятуйте! Рятуйте! З майже живої, майже молоодої Кози шкуру здерти хочуть! (Штовхає Циганку). Ану геть! Я їй дохторя погукаю. Дохторя! Дохторя!

Лікар (виходить). Я лікар ще старої науки. Усі болячки лікую. (Підходить до Кози й на нозі міряє пульс). Ну, це невідома хвороба! Хоча, був оце в мене нещодавно один хворий… Каже мені: «Ходить не можу, ходить не можу…» А ось після такого укола (дістає з-під поли величезний шприц) встав і побіг, як заєць!

Лікар намагається й Козі зробити укол, та підстрибує й тікає.

Лікар (співає).
Ой устань, Козо, та й отрусися
По всьому дому, по господарству ізвеселися.
Де Коза стопою, там жито копою,
Де Коза рогом, там жито стогом.
Де Коза ходить, там жито родить.
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.
Коза, ображена на таке лікування, плює в бік Лікаря, свариться на Діда і тікає.

На сцені з’являється Чорт.

Чорт. О! Коза! Та й стара ж… Аж порох із неї сиплеться! Що з неї візьмеш?! Стій! А душа? (Звертається до Кози). Привіт, Коза! А йди-но сюди!

Коза. Привіт! А що тобі треба?

Чорт. У тебе є щось таке, що я купив би?

Коза. У мене багато чого є. Що саме тебе цікавить?

Чорт. Душа.

Коза. О, це товар дорогий!

Чорт. А в мене диви що є!

Чорт витягає з мішка пачку грошей. Коза хоче схопити їх. Чорт ховає гроші за спиною.

Чорт. Ич, яка хитра! Спочатку товар покажи!

Коза показує душу. Чорт віддає їй гроші, підставляє мішок для душі, повертається до глядачів.

Чорт (тихо, хитрувато всміхаючись). Нічого, мені їх не жаль, вони фальшиві. Я собі нові намалюю.

Коза, скориставшись тим, що Чорт одвертається, ховає душу, а в мішок кидає Кота. Після цього прожогом біжить до Діда з Бабою і ховається за ними. Чорт тим часом заглядає в мішок і бачить Кота замість душі.

Чорт. Ах ти ж, капосна! Знову мене обдурила! Ну, нічого, наступного року душа твоя точно буде моєю.

Чорт свариться на Козу пальцем. У цей час чується чоловічий голос.

Козак. Ану розтупіться! Дайте нашій Меланочці пройти (заходять).

Козак співає пісню, а Меланочка соромиться, копирсає носком підлогу.

Козак.
Наша Меланка – господиня,
На ополонці ложки мила,
Приспів:
Щедрий Вечір! Добрий Вечір!
Добрим людям на здоров’я!
 На ополонці ложки мила,
Ложку, тарілку упустила.
Приспів:
Ложку, тарілку доставала,
Шовковий фартух замочала.
Приспів.
Пісню продовжує Меланка, при цьому тріпоче фартушком, ніби справді сушить його, а тим часом цупить потихеньку (з парт) все, що може.

Меланка.
Ой повій, вітре, сюди-туди,
Висуши фартух та й із води.
Повій, вітроньку, крізь ворота,
Висуши фартух краще злота.
Ой повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух білесенький.

Парубок. А тепер хочу всім нагадати, що в цей день Меланка може взяти собі все, що заманеться. І ніхто не може в неї нічого забрати.
Учні, в яких поцупили ручки, олівці, щоденникм, спантеличено дивляться одне на одного.

Парубок. Але я можу попросити Меланку повернути все. Обіцяю тобі, Меланочко, відшкодувати втрачене.
Меланка з великою нехіттю віддає речі. Усі ряджені і присутні починають співати.

Ой сивая та і зозуленька.
Приспів:
Щедрий Вечір! Добрий Вечір!
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та й облітала.
Приспів.
А в одному та і не бувала.
Приспів.
А в тім саду три тереми.
Приспів.
У першому – красне сонце.
Приспів.
У другому – ясен місяць.
Приспів.
А в третьому – дрібні зірки.
Приспів.
Ясен місяць – пан господар,
Приспів.
Красне сонце – жона його,
Приспів.
Дрібні зірки – його дітки.
Приспів.

 
Взято тут.